11 квітня 2024 року у холі факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імени Івана Франка відкрито виставку театральних фотографій “Динаміка миті” студентки-театрознавиці катедри театрознавства та акторської майстерности Христини Король. На виставці представлено фотографії вистав театрів України (Львів, Одеса, Київ) та світу (Чеська республіка), зроблені останніми роками.
Виставка об’єднала багатьох небайдужих людей. Над ідеєю презентації працювали студенти-театрознавці першого, другого та третього курсів. Для багатьох із них це стало першим досвідом командної роботи над концептуалізацією, організацією та проведенням мистецького заходу. Студентки та студенти пройшли у цьому всі етапи від формулювання концепції, пошуку ідей та засобів вираження, розподілу обов’язків до організації інформаційної кампанії та безпосереднього проведення. Це була абсолютно самостійна проєктна робота студентства, здійснена з величезною підтримкою Фонду імени Майї Гарбузюк та рідного факультету і катедри. Засновниці та засновники Фонду імени Майї Гарбузюк* дуже тепло відгукнулися на запит допомогти з фінансуванням роздруку фотографій, а факультет культури і мистецтв підтримав з технічним обладнанням для виставки. Для студентів, зокрема для авторки фотографій Христини Король, важливо було під час відкриття виставки організувати збір для закупівлі необхідного обладнання для Збройних сил України. Тож під час відкриття виставки провели розіграш поетичної збірки та фотополотна однієї з робіт Христини. Зібрані кошти було відправлено фондові “Не наодинці”, який опікується військовими, що тримають оборону, зберігають життя.
Одне із завдань тих, хто в тилу, – зберігати пам’ять. Пам’ять про тих, хто нас зараз захищає, пам’ять про те, ким ми є. У цій силі пам’ятати, зберігати самих себе, свої цінності, свою культуру криється мудрість.
Фотографія є надзвичайно потужним засобом збереження пам’яти про події та факти, людей, емоції, почуття. Це також і важливий інструмент фіксації театрального процесу, вистав, які завжди існують у просторі та миті. Театральні фотографії можуть ставати і чимось більшим, ніж фіксацією вистави, її емоцій та настрою, – вони можуть бути формою окремого мистецького висловлювання, в яких вистава є так само трампліном, як для вистави, наприклад, п’єса. Фотографії можуть створювати нову мистецьку реальність, розповідати вже іншу історію, ніж та, що була розказана театром. Ця думка, написана колись Сьюзен Зонтаґ, виринула під час виставки. У доробку Христини Король дуже багато різного типу фотографій, зроблених з різною метою, з різним запитом від театрів. До цієї виставки було обрано роботи, на яких дуже виразно зображено людину. Так виразно, що майже не зауважуємо простору навколо неї: елементів декорації, сценографії, широких полотен з масовими сценами. Натомість акторів на фотографіях показано зблизька: ми бачимо їхні обличчя, очі, руки, спостерігаємо емоції, які супроводжують їхні рухи. “Зустрічаючи” цих “людей із фото”, щоразу проходячи повз, ми усвідомлюємо, що кожна людина – це окремий глибокий світ.
