“ДОН КІХОТ” Л. МІНКУСА (1940).
ЗАГАДКА ХУДОЖНИКА
Історія з мистецькою колекцією Миколи Островерхова мала досить широкий розголос на початку 1990-х рр. у Львові та Москві. Театрал, естет, колекціонер – Островерхов був помітним львівським персонажем повоєнних років. Його часто бачили в садку перед будинком на розі вулиць Київської та Пушкіна (тепер – вул. Чупринки, 21), де він вирощував чудові троянди. Ще живуть у Львові люди, які пам’ятають його, але фактів з біографії, насправді, відомо дуже мало. Островерхов походив з Білої Церкви, через хворобу серця не зміг завершити навчання у Ленінградському театральному інституті, опинився у Львові після вересня 1939 р., під час війни перебував в Алма-Аті, а 1944 р. повернувся й оселився у Львові назавжди. Островерхов помер 21 березня 1989 р. Його збірка була комісійно описана і 28 квітня 1989 р. передана на тимчасове збереження до Львівської картинної галереї. Колекціонер заповідав її Музею образотворчих мистецтв ім. Пушкіна у Москві, але в ході опису збірки та під час її експонування в Галереї виявилося, що багато предметів походило з інших колекцій. На деяких творах були замальовані і затерті штампи та номери, окремі предмети належали родинам львів’ян, зокрема – п. Ользі Шепарович-Кузьмович, яка мешкала з батьками у цій віллі до 1944 р., а потім виїхала до США. Громадськість міста вимагала залишити збірку у Львові. За рішенням суду Франківського району м. Львова від 15 липня 1993 р. колекція М. Островерхова увійшла до фондів Львівської національної галереї мистецтв (ЛНГМ). Вона складалася з різних груп предметів: картини, графіка, порцеляна, меблі, книги, платівки і, зрозуміло, театральні ескізи. Микола Островерхов свого часу також проєктував театральні костюми. Він був автором костюмів до балету “Червоний мак” Р. Глієра в поставі Є.Вігілєва (балет йшов у Львівському оперному театрі в 1940–1941 рр.), а також сценографом опери “Запорожець за Дунаєм”, якою відкрився сезон музично-драматичного театру ім. Лесі Українки у Львові у вересні 1944 р . В ті перші повоєнні роки у театрах залишалося багато довоєнного “непотребу”. Островерхов добре розумів цінність театральних ескізів, і, напевно, забирав їх у свою колекцію з відчуттям, нібито рятує ці твори.
За актом від 30.03.1997 р. з колишньої збірки М. Островерхова до фонду графіки ЛНГМ на постійне збереження надійшов 131 театральний ескіз авторства Ф. Вигживальського, В. Девятіна, Б. Ердмана, М.Ушина, і серед них – 30 ескізів О. Хвостова до балету “Дон Кіхот”, заінвентаризованих під №№ Г-І-1273 – Г-І-1302.
Те, що ескізи виконав О. Хвостенко-Хвостов, ні в кого не викликало сумніву, оскільки в “Списку творів з колекції Островерхова”, складеному співробітниками Музею ім. Пушкіна Г. А. Єсіповою та Т. В. Потаповою, очевидно, ще за життя Островерхова, під №№740-769 фігурують: “Хвостов. 30 листов с эскизами костюмов к “Дон Кихоту” ок. 1940 г. Картон, акварель, гуашь”. Коли я починала працювати над цим матеріялом, мною насамперед керувало бажання ввести в науковий обіг невідомі твори одного з засновників української сценографії.
Олександр Хвостенко-Хвостов (1895–1968) прославився своїми авангардними поставами 1920-х рр. – “Містерія-буф” (1921–22), “Моб” (1924/25), “Любов до трьох апельсинів” (1926) та ін. Ескізи до “Дон Кіхота” не виглядали настільки сміливими, і зрозумілим поясненням було те, що створені вони близько 1940 р., коли авангардні експерименти в творчості стали вже небезпечними для життя. Перша несподіванка спіткала мене, коли я дістала з полиці монографію Д. Горбачова, присвячену творчості Хвостенка-Хвостова (Київ, 1987), і не виявила жодної згадки, що він коли-небудь оформляв балет “Дон Кіхот”. Хвостенко-Хвостов, будучи головним художником Харківського театру опери та балету, зробив досить багато ескізів для Львова: до опер “Тихий Дон” (1940), “Кармен” (1941) і в 1945 р. – до опер “Запорожець за Дунаєм”, “Наймичка”, “Царева наречена”, але в репертуарі Львівського театру опери та балету навпроти інформації про балет “Дон Кіхот” (1940) фігурувало прізвище Н. Соболь. Я написала листа колишньому вченому секретареві Львівської галереї мистецтв Оксані Пеленській, яка була членом комісії, що описувала збірку Островерхова, і попросила пригадати, звідки відомо, що ескізи виконував Хвостенко-Хвостов. Отримала з Праги її відповідь: “…щодо костюмів до “Дон-Кіхота” як творів О. Хвостенка-Хвостова, то про їх авторство, здається, нам сказав московський хранитель, про це він, думаю, міг довідатись від самого Островерхова. Пригадую, папки з графікою і ще якісь речі лежали на столі у безладі в кімнаті з темно-фіолетовими стінами…”. Може, цей балет ставили не у Львові? Але аргументом на користь того, що ескізи зі збірки Островерхова були створені саме для львівського театру, слугували написи на ескізах – прізвища акторів, зроблені польською та українською мовами. Так могли писати тільки у Львові, і тільки в перехідний час між 1939-м і 1945–46-м роками, коли ще в театрі працювало багато поляків.
У літературно-драматургічному відділі Львівського національного академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької, яким керує театрознавець Надія Труш, мені показали окрему папку, присвячену поставам балету “Дон Кіхот”. У папці зберігаються фотографії, вирізки з газет, але найдавніші матеріяли стосуються постави 1960-го р., декорації до якої робив художник О. Сальман. Ще одну поставу “Дон Кіхота” втілили 1973 р., її оформив художник Я. Нірод. Перечитуючи рецензії, я звернула увагу на фразу зі статті О.Сталінського “Нова зустріч з Дон Кіхотом”: “Дон Кіхот” став першою виставою в репертуарі театру опери та балету молодого радянського Львова”. Це підтверджувало факт, що перша постава “Дон Кіхота” була реалізована між кінцем 1939-го і початком 1941 р. В австрійській і польський період львівський Великий театр не мав власної балетної трупи, і балети там не ставилися. Потрібно було шукати інформацію в періодичних виданнях Львова за 1939–1941 рр., і цей пошук дав результат.
Прем’єра балету “Дон Кіхот” відбулася 12 жовтня 1940 р. Того ж дня в газеті “Вільна Україна” з’явилася стаття “Біля старої таверни. На репетиції балету “Дон Кіхот” К. Днєпрова, в якій він описував підготовку до вистави: “Цілісінькій день щось з два десятки декораторів, робітників сцени на чолі з автором оформлення “Дон Кіхота” художником Н. Соболем монтують окремі картини, епізоди, акти. (…) Кілька бригад кравців шиють ефектні, барвисті іспанські костюми”. А далі: “В репетиційну залу увійшли двоє. Один – велетенського росту, худий (артист З. Ольшевський), другий маленький і коренастий (артист С. Кшановський)”. Саме ці прізвища фігурують на аркуші з ескізами костюмів Дон Кіхота і Санчо Панси з колекції Островерхова.
Ще одна рецензія, яка з’явилася вже після прем’єри балету, належала перу відомого львівського композитора В. Барвінського. В ній автор також зазначав, що художник Н.Соболь “чудово оформив спектакль”. Думаю, що з великим відсотком щирости, але й враховуючи вимоги нової влади, Барвінський завершив свій текст словами:“Спектакль “Дон Кіхот” справляє приємне радісне враження: він, безперечно, буде мати у трудящих видатний успіх”.
Крім імени справжнього автора декорацій, ці дві газетні статті містять важливу інформацію щодо музичного виконання “першої балетної прем’єри”, на яку, сподіваюсь, звернуть увагу музикознавці. Йдеться про те, що музика до балету, написана Людвігом Мінкусом ще 1876 р., виконувалася в редакції професора Львівської консерваторії композитора Йозефа Коффлера (1896–1944), того самого Коффлера, який вважається першим додекафоністом в історії польської музики. Як повідомляє К. Днєпров, Коффлер “заново написав пролог до балету та епілог, увівши “Серенаду” з опери “Дон Кіхот”. В. Барвінський вказує ще на дві “вставки” Коффлера – танок п’яного Санчо Панси та циганський танок. Отже, до переліку творів композитора, який загинув разом з родиною в часи Голокосту, можна внести уточнення, і, можливо, ці партитури ще колись будуть віднайдені.
Коли йдеться про автора ескізів – “невідомого Наума Соболя”, то сьогодні ще складно об’єктивно оцінити його місце в українській сценографії ХХ ст., як і місце “Дон Кіхота” в творчій спадщині самого художника. Поза сумнівом, що Соболь, який оформив понад 100 спектаклів в театрах Харкова, Москви, Львова, заслуговує, подібно як Хвостенко-Хвостов, на монографічне дослідження. За життя художник мав тільки одну персональну виставку, яка відбулася в Харкові 1965 р.
Наум Соболь (1898, ст. Кодима біля Одеси – 1968, Харків) починав свою мистецьку кар’єру в Одесі – в приватній художній школі Ю. Бершадського (з осени 1916), потім у “Вільній майстерні живопису і скульптури” (1918–1919), де викладали А. Нюренберг, Т. Фраєрман; вони на той час мали вже кількалітній паризький досвід і ділилися найновішими аванґардними ідеями. Соболь належав до середовища одеського угрупування “Товариство незалежних”, наприкінці 1918 р. разом з ними він уперше виставив свої картини з елементами кубізму. Зазначимо, що 1919 р. в Одесі перебувала Олександра Екстер, вона відкрила там свою майстерню, в жовтні того року виступила з лекцією “Художник у театрі”. Саме вплив О. Екстер помітний на перших театральних ескізах Соболя сер. 1920-х рр., а її ідеї “архітектонічної побудови на сцені” він розвивав у подальших своїх поставах, і це вирізняло його творчість як сценографа. В 1936 і 1937 рр. Соболь на запрошення режисера-постановника Московського театру оперети Г. Ярона створив декорації до двох масштабних спектаклів в “Зеленому театрі” Центрального парку культури і відпочинку в Москві – “Сорочинский ярмарок” А. Рябова за М. Гоголем (1936) і “Весілля в Малинівці” А. Рябова (1937). У своїх спогадах Ярон писав: “Соболь побудував на сцені Зеленого театру Сорочинці майже в натуральну величину. В спектаклі брало участь близько 300 артистів (…) Ми з Соболем придумали спеціальні підмости, щоби розміщувати маси на цій великій сцені рівномірно і мальовничо. В “Сорочинському ярмарку” нам до кінця це зробити не вдалося. Але наступного літа у “Весіллі в Малинівці” Н. Соболь чудово обіграв і оформив цей неймовірний за розмірами майданчик, де додатково потрібно було закрити декорацією “намертво” закріплений колосальний білий кіноекран, що не знімався і висів в центрі задньої стіни сцени. (…) на сцені було побудоване село Малинівка знову ж таки майже в натуральну величину. Діяла величезна бандитська зграя, справжній кавалерійський загін на конях і з тачанками”.
Вже після Другої світової війни для музичної комедії “Донька фельдмаршала” О. Фельцмана (1952) Соболь вигадав “мальовничу прорізну завісу з підсвітами, щоб передати рух водоспаду” на тлі скелястих гір, де проходила армія Суворова .
Його сценічна постановка “Дон Кіхота” у Львові (1940) також відрізнялася “оригінальним використанням рундгоризонту і рухомої проєкції замість писаних задників”. На виставці Н. Соболя 1965 р. в Харкові експонувалися два великих ескізи до “Дон Кіхота”: “Заїзний двір” (2 дія), полотно, олія, 50×70 см і “Весілля на млині” (3 дія), полотно, олія, 50×70 см. В каталозі вказаний рік створення – 1939, можливо, вже тоді Соболь почав працювати над сценографією балету. На невеликій чорно-білій репродукції “Заїзного двору” в каталозі впізнаємо головних персонажів – Дон Кіхота, Санчо Пансу з капелюхом на голові – тим самим, що зображений на ескізі зі збірки Островерхова. Ескізи з його колекції робилися не для показу, а безпосередньо для роботи. На них розписані прізвища виконавців. На одному з аркушів із зображенням матері Кітрі є напис “Соболь”. Художник не вдавався в експерименти чи модернізацію сюжету. Його ескізи витримані в традиціях іспанського вбрання ХVII ст.: багатий модний одяг має Гамаш; пишні спідниці, віяла і накидки на голові стають “іспанськими” акцентами в костюмах трьох танцівниць болеро, і кожний з костюмів витриманий в окремій кольоровій гамі: зеленій, чорній, рудій. Зіставляючи з лібрето, вдалося ідентифікувати костюми більшости персонажів, вони вказані в Додатку 1. Ці скромні аркуші з написаними нашвидкуруч прізвищами виконавців можуть ще прислужитися майбутнім дослідникам історії Львівського оперного театру для встановлення складу трупи тих років і прізвищ виконавців ролей.
У Додатку 2 запропоновано біографічну і (що дуже важливо) бібліографічну інформацію про творчість Наума Соболя, яку ретельно зібрала і надала до публікації харківський бібліограф Тетяна Бахмет.
Історія з ескізами “Дон Кіхота” – приклад несподіванки, яку приховує кожне наукове дослідження. Нам довелося “втратити” 30 творів Хвостенка-Хвостова, але ми віднайшли ескізи до першого балету у Львові та ім’я їхнього справжнього автора. Наум Соболь ще дочекається своєї монографії, а ця публікація нехай буде підказкою, де можна знайти його ескізи до балету “Дон Кіхот”, поставленого у Львівському оперному театрі 1940 р.
Додаток 1
Уточнення щодо авторства театральних ескізів до балету “Дон Кіхот”
та костюмів персонажів (зі збірки М. Островерхова).
Ескізи, заінвентаризовані за № Г-І-1273 – Г-І-1302 і прийняті на постійне збереження до ЛНГМ за актом № 1 від 30 березня 1997 р. як роботи О. Хвостова, насправді виконав художник Наум Соболь для балету “Дон Кіхот” у Львівському театрі опери та балету, прем’єра якого відбулася 12 жовтня 1940 р.
Ескіз Г-І-1298 не належить до балету “Дон Кіхот”; його виконав художник Микола Ушин для опери
“Євгеній Онєгін” (1940).
|
Інв. № Г-І |
Автор |
Назва |
Техніка вико-нання |
Розмір, см |
|
1273 |
Соболь Н. |
Жінка в паланкіні (№ 22, 23, 24) |
пап. гуаш, ол. |
34,5×25 |
|
1274 |
Соболь Н. |
Ескізи 3-х костюмів музикантів (№ 18, 19, 20) |
к.гуаш |
34,5×4,8 |
|
1275 |
Соболь Н. |
2 акт. Ескізи костюмів дріяд та Амура (№ 10, 11, 12) |
к.гуаш |
34,8×24,8 |
|
1276 |
Соболь Н. |
Ескізи костюмів Дон Кіхота і Санчо Панси (№ 41, 42) |
к.гуаш |
34,8×25 |
|
1277 |
Соболь Н. |
2-3 акт. Костюми Карменсіти Мерседес і Джиги. |
к.гуаш |
34,8×24,5 |
|
1278 |
Соболь Н. |
3 акт. Ескізи костюмів для танцю болеро. |
к.гуаш |
34,8×24,8 |
|
1279 |
Соболь Н. |
Ескізи 2-х чоловічих костюмів (№ 30 і 31) |
к.гуаш |
31,4×24,5 |
|
1280 |
Соболь Н. |
Ескіз жіночого костюму (№ 50) |
к.гуаш |
24,8×12,8 |
|
1281 |
Соболь Н. |
Ескіз костюму Гамаша (№ 51) |
к.гуаш |
25,1×14,1 |
|
1282 |
Соболь Н. |
2 акт. Ескіз чоловічого костюму (слуга таверни) |
к.гуаш |
25,3×14 |
|
1283 |
Соболь Н. |
Ескіз жіночого костюму (літня жінка з кошиком) № 55 |
к.гуаш |
25,8×12,2 |
|
1284 |
Соболь Н. |
Ескіз костюму Кітрі № 37 |
к.гуаш |
24,3×14,4 |
|
1285 |
Соболь Н. |
Ескіз чоловічого костюму. (№ 56) Цирульник |
к.гуаш |
25,3×14,5 |
|
1286 |
Соболь Н. |
Ескіз жіночого костюму (№ 35) |
к.гуаш |
25×13,7 |
|
1287 |
Соболь Н. |
2 акт. Ескіз чоловічого костюму (№ 38) Базіль (?) |
к.гуаш |
25×13,7 |
|
1288 |
Соболь Н. |
2 акт. Ескізи 2-х жіночих костюмів (№ 39, 40). Жуаніта і Піккілія (?) |
к.гуаш |
25×22 |
|
1289 |
Соболь Н. |
2 акт. Ескіз костюму Володарки дріяд (№ 28) |
к.гуаш |
24,2×20,2 |
|
1290 |
Соболь Н. |
Ескіз костюму дружини Лоренцо. № 32 (підпис “Соболь”) |
к.гуаш |
24,8×11,7 |
|
1291 |
Соболь Н. |
Ескіз костюму Лоренцо, власника таверни (№ 34) |
к.гуаш |
24,8×12,6 |
|
1292 |
Соболь Н. |
2 акт. Ескіз костюму священика(?) № 7 |
к.гуаш |
24,8×15,2 |
|
1293 |
Соболь Н. |
Ескіз жіночого костюму (№ 14) |
к.гуаш |
31,8×13,5 |
|
1294 |
Соболь Н. |
Ескіз жіночого костюму (№ 16) |
к.гуаш |
25,2×11 |
|
1295 |
Соболь Н. |
Ескіз чоловічого костюму (№ 15) |
к.гуаш |
25×34,2 |
|
1296 |
Соболь Н. |
Ескізи 2-х жіночих костюмів (№ 8 і 9) |
к.гуаш |
24,8×23,2 |
|
1297 |
Соболь Н. |
Ескіз чоловічого костюму з маскою віслюка |
к.гуаш |
25,2×14 |
|
1298 |
Ушин М. |
Ескіз 3-х жіночих костюмів до опери “Євгеній Онєгін” (№ 42, 43, 44) |
к.гуаш |
24,8×17 |
|
1299 |
Соболь Н. |
Обкладинка програмки (?). На звороті костюм подруги Кітрі |
к.гуаш |
18,2×12,6 |
|
1300 |
Соболь Н. |
Ескіз костюму Кітрі |
к.гуаш |
18,2×12,6 |
|
1301 |
Соболь Н. |
Ескіз костюму Дульсінеї, вуличної танцівниці |
к.гуаш |
36,2×25,3 |
|
1302 |
Соболь Н. |
3 акт. Ескізи 2-х жіночих костюмів (№ 70 і 71) |
к.гуаш |
31×25 |
Додаток 2.
СОБОЛЬ Наум Федорович
(1898, ст. Кодима біля Одеси – 1968, Харків)
Народився в сім’ї службовця. Навчався в приватній художній школі Ю. Р. Бернадського та А. М. Нюренберга в Одесі (1916–1919). Член Товариства незалежних художників (1918), Асоціяція революційного мистецтва України, член ЛЕФуз 1928. Член ХО СХУ з 1938.
Працював художником Соціалістичного художнього музею ім. Артема (1922–1928). Викладав у Харківському художньому інституті (1932–1934).З 1936 – проєктант і головний художник Павільйону передових господарств у Донецьку. Головний художник Харківського театру музичної комедії з 1938. Учасник обласних, республіканських і загальносоюзних виставок з 1927. Персональна виставка: Харків – 1965. Оформив близько 100 спектаклів в театрах України та Росії.
Твори: худож. оформлення спектаклів “Бокаччо” Ф. Зуппе (1926); “Іспанське каприччо” М. Римського-Корсакова (1925), “Лукреція Борджіа” В. Гюґо (Червонозаводський театр), “Паганіні”, “Терезіна” Ф. Легара (1927), “Любов моряка” Р. Бенацького і Р. Фрімля (1934); “Червонофлотівці” В. Раппопорта (1934); “Квітка Гавая” П. Абрагама (1934), “Далеке” А. Афіногенова, Харківський театр Революції (1935); “Сорочинський ярмарок” за М. Гоголем – А. Рябова (1935), “Весілля в Малинівці” А. Рябова в “Зеленому театрі” в Москві (1937), балет “Пісня Сольвейг” Е. Ґріга (1939, ХАТОБ), “Дон Кіхот” Л. Мінкуса (Львівський ТОБ 1940), “Черевички” П. Чайковського (1940, ХАТОБ); “Фарад і Ширін” А. Навої (1942, Бухарський муздрамтеатр), “Роз-Марі” Г. Стотгарта і Р. Фрімля (1942, ХТМК); “Ходжа Насреддін” Б. Арапова – спільно з С. Йоффе (Ср. Азія, 1943); “Розкинулось море широко” Вс. Вишневського (1944, ХТМК); “Вільний вітер” І. Дунаєвського (1946), “Тютюновий капітан” А. Шаца, А. Адуєва (1945, ХТМК), “Травіата” Дж. Верді (1946, ХАТОБ), “З-за гори кам’яної” А. Крижановського (1946); “Бокаччо” Ф. Зуппе (1950); “Акуліна” М. Ковнера (1951); “Син клоуна” Ю. Мілютіна (1951); “Донька фельдмаршала” О. Фельцмана (1952), “Юстина Фавар” Ж. Оффенбаха (1953), “Червона калина” А. Рябова (1954), “Маріца” І. Кальмана (1956); “Поцілунок Чаніти” Ю. Мілютіна (1957), “Біла акація” І. Дунаєвського (1958), “Пізно, але любо” А. Айвазяна (1958), “Пальмовий острів” Г. Фінаровського (1958); “Весна співає” Д. Кабалевського (1959); “Весела вдова” Ф. Лєгара, “Циганська любов” Ф. Лєгара, “Цирк запалює вогні” Ю. Мілютіна (1959); “Король вальсу” І. Штрауса (1960); “Останній чардаш” (1962); “Кето і Коте” А. Долідзе (1938); “Ромео – мій сусід” Р. Гаджиєва (1963), “Севастопольський вальс” К. Лістова; “Пісня про чорноморців” Б. Лаврентьєва (1945), “Учень диявола” Б. Шоу (1958), “Перша симфонія” А. Гладкова (1958) – Харківський театр ім. О. Пушкіна, “Зикови” М. Горького (1962); “Звичайна людина” О. Леонова, “Перша симфонія” А. Гладкова, “Витівки Скапена” Ж. Мольєра для студентського театру бібліотечного інституту (1963).
1937 р. мешкав у Харкові за адресою: вул. Кооперативна, 2, кв.40.
Ізографія:
Соболь Н. Ескіз декорації до спектаклю “Жюстина Фавар” Ж. Оффенбаха: [Репрод.] // Художники Харкова до 40-річчя Жовтня: Каталог-довідник/ Склав М. М. Безхутрий; Харк. відділення СРХУ, Музей образотв. Мистецтва. – Х., 1957.
“Тютюновий капітан” О. Шварца: Набережна: Ескіз декорації. Харк. театр музкомедії. 1947 // Драк А. Українське театрально-декоративне мистецтво: Короткий нарис. – К., 1961. – вкл. арк.
Наум Федорович Соболь: Каталог виставки творів / Сост. М. В. Чернова. – Х.: Прапор, 1965. – 30 с.
Ескіз фінальної завіси вистави А. Шаца та А. Адуєва “Тютюновий капітан” : [Репрод.]// Мистецькі шляхи Харківщини. – Х., 1998. – С.279.
Абраменко Л. П. Колекція українського театрально-декораційного мистецтва в Харківському художньому музеї // Музейный альманах: Наукові матеріали, статті. Виступи, спогади, есе / Харк. худож. музей. – Х.: Курсор, 2005. – С.95-101.
Подорож у театральному просторі: [буклет вист.] / Харк. Театр музичної комедії; Харк. Художній музей; вступ. ст. Л. Абраменко. – Х., 2009. – 8 с. У змісті: Соболь Н.Ф. Ескіз декорації 3 картини до муз. комедії Б. Арапова “Ходжа Насреддін”. 1943; Шелковников А. А. Ескізи костюмів до оперети І. Кальмана “Принцеса цирку”. 1975; Йоффе С. І. Ескіз декорації до музичної комедії Д. Модуньо “Чорний дракон”. 1967; Кравець В. Й. Ескіз костюма до муз. вистави М. Кармінського “Робін Гуд”. 1983; Медвідь Т. Д. Ескіз інтермедійної завіси до оперети Й. Штрауса “Летюча миша”. 1980; Шигімага Т. П. Ескіз декорації до оперети І. Кальмана “Принцеса цирку”.1999; Імберович, О. Е. Ескізи костюмів до музичної вистави Г. Надчинського “Мій друг Бенбері” (1968–69, не здійсн.); Кузовкін С.М. Ескізи костюмів до музичної вистави А. та В. Філіпенків “Зірковий час”.1981; Черепанов К. М. Ескіз декорації до музичної вистави В. Черненка “Гульвіса”, 2000; Крюкова Г. Ю. Ескізи костюмів до рок-містерії А. Журбіна “Монах, блудниця і монарх”, 1990; Дегтяр Ю. П. Ескізи костюмів до вистави І.Ковнера “Панночка-селянка”. 1974.
Архівні матеріали:
“Бокаччо”: Эскизы костюмов художника Н. Соболя к спектаклю Харьк. театра музкомедии (1926): [Альбом ескізів] / Реж. Д. Джусто. – 27 кол. авт. ескізів, мішана техніка та аплікація. – Відділ рідкісних книг та рукописів Харківської міської муз.-театр. бібліотеки ім. К.С. Станіславського.
Про художника:
Хроніка образотворчого мистецтва: [В Харкові заснований ЛЕФ: увійшли Н. Соболь, Г. Цапок, С. Бороний, О. Хвостов, Н. Міщенко, Б. Косарів, В. Єрмілов, Бондаренко, ін.; зв’язок з іншими державами: Парижем – Сандро Фазіні, СігізмундОлесевич, з Римом – Болеслав Цибіс, з Атенами – М. Калмиков, з Нью-Йорком – Вол. Бобрицький та ін.]// Черв.шлях. – 1923. – №2. – С.257.
Морской В. Театральні художники Харкова: [А. Петрицький, В. Меллер, О. Хвостов, Г. Цапок, Н. Соболь, С. Йоффе, М. Калашніков, М. Сонечкін, Д. Овчаренко]// Рад. мистецтво. – 1945. – 17 квітня.
Морской В. Шукання жанру: [“Тютюновий капітан” в Харк. театрі музкомедії; худ. Н. Соболь, реж. В. Арістов, композ. В. Щербачов та О. Шац; в т.ч. про акторів П. Павлусенка, Д. Пономаренко, М. Романенко] // Рад. мистецтво. – 1945. – 14 лип.
Харків’янин Ол. Театр, який шукає нових шляхів: (творчий шлях харківського театру музичної комедії): [В т.ч. спектакль “Весілля в Малинівці”; Кер. Васильчиков; “Розкинулось море широко”, “Сорочинський ярмарок”, “Кето і Коте”, “Ходжа Насреддін”, “Холопка” – реж. С. Марченко, худ. С. Сонечкін; “Тютюновий капітан”/ Реж. В. Арістов, худ. Н. Соболь]// Рад. мистецтво. – 1945. – 13 лист.
“Чудесний край”: Харківський театр музичної комедії: [драматургія Л. Юхвіда, композитор О. Рябов, пост. І. Радомиський, балетм. Л. Леонідов, худ. Н. Соболь]//Рад. мистецтво. – 1946. – 5 трав.
Костров А. “Сонячним шляхом”: [Прем’єра в Харк. театрі музкомедії – комедія Б. Балабана, муз. В. Рождественського, худ. Н. Соболь, дир. С. Солощанський, М. Хайкін]// Рад. мистецтво. – 1950. –\– 15 лют.
Пушкінська виставка в Харкові: [Предст. роботи Л. Чернова, В. Яценко, М. Шапошников, скульптор Л. Твердянська, худ. С. Бєсєдін, Д. Шавикін, Н. Соболь, Я. Левін та ін. ] // Рад. мистецтво. – 1949. – 20 квіт.
Талалаєвський М. Творчий звіт театру: [Харк. музкомедії в Києві: В т.ч. “Табачний капітан” – текст А. Адуєва, муз. О. Шаца; В т.ч. згадано реж. О. Івашутича, М. Аваха, балетм. І. Нікітіна, худ. Н. Соболя]// Рад. мистецтво. – 1949. – 7 верес.
Театралов Я. “Бокаччо”: Спектакль Харьк. театра музыкальной комедии [В. Геркена и В. Шершеневича, муз. В. Зуппе/ Худ. Н. Соболь, реж. А. Ивашутич, балетм. В. Никитин]//Кр. знамя. – 1949. – 14 дек.
Костров А. “Сонячним шляхом”: [Прем’єра в Харк. театрі муз.комедії Б. Балабана, муз. В. Рождественського, худ. Н. Соболь, диригент С. Солощанський, М. Хайкін]// Рад. мистецтво. – 1950. – 15 лют.
Юбилей художника Н. Соболя // Крас. знамя. – 1950. – 22 марта.
Ярон Г. [Об опереттах Б. Александрова и А. Рябова на либретто Л. Юхвида “Свадьба в Малиновке”, в Моск. постановке 1937 г. участвовали реж. С. Мызникова, балетмейстер И. Бойко, дирижер А. Залевский, художник Н. Соболь] // Ярон Г. О любимом жанре. – Изд. 2-е. – М., 1963. – С.175-182. – фото: С.184.
Чернова М. Художник театру: [Н. Соболь]// Соц. Харківщина. – 1965. – 17 лют.
Чирікова Х. Художник – театру: [Н. Соболь]// Театр. Харків. – 1965. – №4.– С.6-7.
Біографічні довідки:
Соболь Н.Ф. : [Біогр. довідка] // Художники Харкова до 40-річчя Жовтня: Каталог-довідник/ Склав М. М. Безхутрий; Харк. відділення СРХУ, Музей образотв. мистецтва. – Х., 1957. – С.86.
Соболь Н.Ф. :[Біогр. довідка]// Мистецькі шляхи Харківщини. – Х., 1998. – С.344.
Соболь Н.Ф. // Енциклопедія українознавства.– Т.8. – Перевид. в Україні. – Львів, 2000. – С.2926.
Підготувала Тетяна Бахмет (Харківська міська спеціялізована музично-театральна бібліотека ім. К. С. Станіславського).
Моя щира подяка Т.Бахмет, яка надіслала мені фотокопію каталогу Харківської виставки Н. Соболя 1965 р., а також надала інформацію про художника.
